Однією з
правових форм діяльності органів юстиції у забезпеченні реалізації державної
правової політики та невід’ємним засобом захисту прав і свобод людини є
здійснення правової експертизи та державної реєстрації нормативно-правових
актів органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси
громадян або мають міжвідомчий характер.
Державній реєстрації підлягають нормативно-правові
акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна
або більше норм, що:
а) зачіпають соціально-економічні, політичні, особисті
та інші права, свободи й законні інтереси громадян, проголошені й гарантовані
Конституцією та законами України, Конвенцією про захист прав людини і
основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї, міжнародними договорами
України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis
communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини,
встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий
механізм їх реалізації;
б) мають
міжвідомчий характер, тобто є обов’язковими для інших міністерств, органів
виконавчої влади, а також органів місцевого самоврядування, підприємств,
установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав
нормативно-правовий акт.
З метою забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян,
підприємств, установ та організацій нормативно – правові акти не можуть застосовуватися доки вони не будуть
доведені до відома осіб, на кого вони розповсюджуються, у порядку,
визначеному законом.
Дія нормативного акта (чи його окремої частини)
починається з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 57 Конституції України нормативно-правові
акти, що визначають права й обов’язки громадян, не доведені до відома населення
в установленому законом порядку, є нечинними.
Нормативно-правові акти, які зареєстровані в органі юстиції, набирають чинності з дня їх опублікування, якщо інше не встановлено
самими актами, але не раніше дня їх опублікування.
У випадках, коли є
необхідність надання певного строку для проведення підготовчої роботи для
застосування нового нормативно-правового акта, у відповідному пункті
розпорядчого документа можуть застосовуватися такі формулювання: «набирає
чинності через (кількість днів) після опублікування», «набирає чинності з
(число, місяць, рік)». У разі неодночасного набрання чинності окремими
положеннями нормативно-правового акта про це зазначається в розпорядчому
документі. При цьому вказуються пункти розпорядчого документа або структурні
одиниці затвердженого ним нормативно-правового акта та момент набрання ними
чинності.
Окремі структурні одиниці нормативно-правового акта не
можуть набирати чинності раніше набрання чинності розпорядчим документом, яким
він затверджений.
У разі прийняття
тимчасового нормативно-правового акта в ньому зазначається положення щодо
обмеження дії, наприклад: «діє до (зазначається дата)»; «на період проведення
експерименту».
Для документів, що
містять інформацію з обмеженим доступом, застосовується таке формулювання:
«набирає чинності через 10 днів після його державної реєстрації».
При
направленні суб’єктом нормотворення зареєстрованого в органі юстиції
нормативно-правового акту для його опублікування в друкованих засобах масової
інформації, є обов’язковим посилання на дату і номер державної реєстрації такого
акту.
Суб’єкти
нормотворення направляють нормативно-правові акти для виконання лише після їх
державної реєстрації та опублікування.
У разі порушення
зазначених вимог нормативно-правові акти вважаються такими, що не набрали
чинності, не тягнуть за собою правових наслідків і не можуть бути підставою для
регулювання відповідних правовідносин, застосування санкцій до фізичних та
юридичних осіб за невиконання приписів, що в них містяться.
Відділ реєстрації нормативно-правових
актів управління реєстрації нормативно-правових
актів, правової роботи та правової освіти
Головного територіального управління юстиції
у Донецькій області
Комментариев нет:
Отправить комментарий