«Емфітевзис як різновид речових прав на нерухоме майно»

Останнім часом значно виріс інтерес аграріїв до емфітевзису – нового виду користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже замість звичного договору оренди землевласникам можуть запропонувати укласти договір емфітевзису. Спеціаліст Головного територіального управління юстиції у Донецької області Мігунов Сергій консультує, що необхідно знати при укладенні такого договору.

Емфітевзис – це договір довгострокового користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Він може бути укладений на досить тривалий строк, наприклад на 100, 200 чи 500 років, або навіть безстроково. У разі безстрокової передачі земельної ділянки у користування, кожна із сторін має право відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону не менш як за один рік.

         Договір емфітевзису може бути оплатним або безоплатним. Сторони самостійно обирають варіанти оплати: одним платежем, щорічно рівними частинами або ж передача у безоплатне користування. Реалії сьогодення частіше спонукають  власників пайової землі просити орендарів  виплатити кошти наперед, і лише договір емфітевзису законно надає таку можливість. Якщо здійснюється оплата за весь термін використання землі ( мається на увазі 50-100 років) єдиним платежем, то емфітевзис стає схожим на купівлю-продаж. Але пам’ятаймо, що право власності на земельну ділянку залишається за власником. На відміну від договору оренди, для емфітевзису законодавство не встановлює межу мінімального або максимального розміру оплати, сума визначається за згодою сторін.

         Право емфітевзису є речовим правом, для його виникнення потрібно не лише укласти договір у письмовій формі, а й зареєструвати його у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Нотаріальне посвідчення такого договору не є обов’язковим, а здійснюється за бажанням однієї із сторін. Договір повинен містити перелік обов’язків власника та землекористувача, визначених законодавством. Так, землекористувач зобов’язаний ефективно використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, підвищувати її родючість, застосовувати природоохоронні технології виробництва, утримуватись від дії, які можуть призвести до погіршення екологічної ситуації. У свою чергу власник земельної ділянки зобов’язаний не перешкоджати землекористувачеві у здійсненні його прав. Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є однією з підстав для припинення договору емфітевзису.

         Важливою відмінністю емфітевзису від оренди є те, що право емфітевзису може відчужуватися та передаватися в порядку спадкування. наприклад, землекористувач, уклавши договір емфітевзису із власником земельної ділянки, в межах строку дії договору має право продати або подарувати право користування земельної ділянки іншій особі. Про такі дії користувач землі повинен заздалегідь (не менше ніж за місяць) попередити власника земельної ділянки.

Звертаємо увагу, що доцільність укладення договору емфітевзису або договору оренди землі визначається в кожному конкретному випадку з урахуванням цілей та мети землевласника і землекористувача, строків їх взаємовідносин та інших обставин. Для визначення переваг та можливих ризиків кожного з варіантів скоріше за все знадобиться допомога досвідченого юриста.

Додаткову інформацію можна отримати за адресою м. Краматорськ бул. Машинобудівників 32, каб. 401 або за телефоном (06264) 4-24-81.

Юстиція відкрита для людей!

Статут територіальної громади: необхідність чи забаганка?

Останнім часом в умовах децентралізації відбувається переформатування місцевої влади та, як наслідок, створення нових - об’єднаних територіальних громад. У зв’язку з чим набуває популярності прийняття статутів територіальних громад, які мають регулювати процедурні питання діяльності громади та її органів.

Заступник начальника відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Ольга Кузьменко допоможе новоствореним територіальним громадам розібратись у тонкощах прийняття та державної реєстрації їх статутів.

Перше, на що хочеться звернути увагу: територіальна громада – це не юридична особа. Норми Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прямо вказують на те, що територіальна громада – це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Водночас Цивільним кодексом України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Отже, за територіальною громадою на законодавчому рівні не закріплено статусу юридичної особи, а відповідно і відсутні підстави для її державної реєстрації як юридичної особи.

Щодо власне статуту. Статтею 19 Закону про місцеве самоврядування визначено, що представницький орган місцевого самоврядування - рада  може прийняти статут територіальної громади села, селища, міста з метою врахування історичних, національно-культурних, соціально-економічних та інших особливостей здійснення місцевого самоврядування на відповідній території. Тобто прийняття територіальною громадою власного статуту не є обов’язковим, оскільки основні процесуальні питання здійснення місцевого самоврядування представницькими та виконавчими органами громади чітко закріплені чинним законодавством та не потребують дублювання у статуті. Окрім цього, у разі внесення змін до норм законодавства, які відтворені у статуті територіальної громади, необхідними будуть також відповідні зміни до статуту з дотриманням визначеної процедури їх прийняття.

Водночас згідно із Законом про місцеве самоврядування громада у власному статуті може деталізувати порядок та форми участі членів територіальної громади у вирішенні питань місцевого значення, зокрема, проведення загальних зборів громадян за місцем проживання, внесення місцевої ініціативи на розгляд ради, порядок організації громадських слухань, тощо.

На нашу думку, перевагою прийняття власного статуту є збільшення важелів контролю за владою з боку громади, внаслідок чого місцева влада стає більш прозорою та відкритою для власних мешканців.

Зауважимо, що прийнятий місцевою радою статут територіальної громади підлягає державній реєстрації в Головному територіальному управлінні юстиції. Прийняття та видача документів для державної реєстрації статутів територіальних громад здійснюється через центри надання адміністративних послуг у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1150.

Також новоствореним об’єднаним територіальним громадам, які бажають прийняти власний статут, не слід забувати про таке. На сьогодні у Донецькій області зареєстровано 121 статут територіальних громад, з яких об’єднаних територіальних громад - 3, сіл та селищ - 89, міст - 29. Тому ймовірно, що в Головному територіальному управлінні юстиції вже може бути зареєстрований статут територіальної громади, яка увійшла до складу об’єднаної. У цьому випадку, перш ніж приймати статут об’єднаної територіальної громади, слід відповідно до Закону України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» скасувати прийняті до об’єднання статути.

У разі необхідності внесення змін до вже зареєстрованого статуту територіальної громади місцева рада має забезпечити подання на державну реєстрацію статуту у новій редакції протягом 5 днів з дня його прийняття.

Отже, приймати чи не приймати статут територіальної громади – вирішувати депутатам місцевої ради після обговорення з мешканцями громади, а його державну реєстрацію здійснить юстиція. За додатковою інформацією звертайтесь до відділу державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та громадських формувань Управління державної реєстрації за телефонами: 0626417446, 0626442500.

Юстиція відкрита до людей!